8 лютого 2022 року з благословення Високопреосвященнішого Онуфрія митрополита Харківського і Богодухівського представник відділу у справах козацтва Харківської єпархії прот. Сергій Дамманс взяв участь в урочистих заходах присвячених ювілейній даті з Дня Народження директорки Високопільскої загальноосвітньої школи Зінченко Валентини Олександрівни.

Довгі роки Валентина Олександрівна з любов’ю присвячує своє життя педагогічній та адміністративно-освітній діяльності, за що має глибоку повагу з боку односельчан, колег, учнів та випускників школи, котрі завжди з теплом згадують свою наукову колиску, яка виховала їх, та вивела на шлях свідомого дорослого життя. Школярі та випускники щиро привітали свого директора і вчителя, та в знак своєї вдячності й любові подарували квіти.

До Високопільскої школи привітати з ювілеєм її директора прибули почесні гості з Харкова та області. Зі словами привітання до Валентини Олександрівни звернулися: голова Ради ветеранів СБУ в Харківській області Чесноков О.І.; Отаман Коломацької козацької слободи Колєснік В.О, зам. Отамана Шумєйко О.В.; Настоятель Високопільського Свято-Миколаївського храму иер. Сергій Кудик з вихованцями недільної школи.

Від ім’я Керуючого Харківською єпархією митрополита Онуфрія прот. Сергій Дамманс передав Архіпастирське благословення на благі труди та вручив грамоту Харківської єпархії.

 30 січня 2022 року для козаків Сумської паланки Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» та Сумського окремого Спасо-Преображенського козацького полку відбулася велична подія – таїнство вінчання генерал-полковника Віктора Ляха – отамана славної паланки та Світлани Низової – головної берегині жіночої козацької громади «Берегиня» при Сумському міському курені МГО «Козацтво Запорозьке», яке здійснив протоієрей Максим Карпенко.

До визначної події у житті славнозвісної козацької родини долучилися найдосвідченіші паланкові та полкові старшини Сумщини. Так, для вінчання генерал-полковника Віктора Ляха, члена військової Колегії Синодального відділу Української Православної Церкви у справах пастирської опіки козацтва України і духовно-фізичного виховання молоді, було обрано храм Святого благовірного великого князя Георгія Володимирського – самовідданого, мужнього й хороброго захисника православ’я. Обрано храм, настоятелем якого є протоієрей Василь Коровець – тихий, добрий, мудрий, світлий духовний наставник та істинний посередник між козаками і Богом.

Днем вінчання було визначено неділю – воскресний день, у який згадується Світле Христове Воскресіння і на аналої  розміщується ікона  Воскресіння Христового, прикладаючись до якої, в козаків пробуджуються, оживають, емоційно забарвлюються найсуттєвіші якості справжнього християнина.

З великою надією на зцілення душевних і тілесних ран, козаки прикладаються до ікони Святого благовірного великого князя Георгія з частинкою його мощів, перед тим, як сповідуватися перед причастям. Так було й цього недільного дня.

Генерал-полковник Віктор Лях, сповідувався, причастився і з чистою душею рушив на проведення Водохрещенських Рад Сумських козаків, після чого разом зі своїми козацькими побратимами та берегинею Світланою повернувся до храму Святого благовірного великого князя Георгія Володимирського.

Козаки, зустрічаючи отамана, вишукувалися у Почесний караул двома колонами з інтервалом 3,5 метра з обох боків середньої частини храму.

Генерал-полковник Віктор Лях і козацька берегиня Світлана Низова, переступивши поріг храму, залишилися стояти у притворі для здійснення чину обручення. При цьому протоієрей Максим Карпенко благословив їх запаленими вінчальними свічками, які передав їм у руки на знак подружньої любові, благословенної Господом. Після прохальної молитви до Бога на всякі блага і милості обрученим Віктору і Світлані, благословення їхнього обручення, єднання у мирі та взаєморозумінні, отець Максим благословив і обручив наречених обручками освяченими на престолі. Віктор надів обручку на безіменний палець правої руки Світлани, а Світлана – Віктору. Для наречених обручки є священною заставою і знаком непорушності того подружнього союзу, в який вони вступають.

Після обручення Віктор і Світлана рушили на середину храму поміж Почесним караулом козаків і стали на рушник, що символізує спільну життєву дорогу, яку вони тепер долатимуть разом, на якій вже ніколи не має бути «Я», а тільки «Ми». Тільки разом і з Богом вони мають йти до вічного спасіння.

Під час вінчання священник молив Господа благословити шлюб і послати на Віктора і Світлану Свою небесну благодать. Як видимий знак цієї благодаті, він покладає на них вінці, які тримають в руках свідки: військовий старшина Петро Шпиленко і козацька берегиня Рита Осадча. Потім отець Максим, піднявши руки, тричі благословив їх обох разом, промовляючи: «Господи Боже наш, славою і честю вінчай їх». За таких дій священика, сам Господь Ісус Христос благословляє вінчаємих на спільне супружнє життя.

У посланні апостола Павла до Єфесян, яке озвучив отець Максим, говориться про важливість таїнства шлюбу і взаємні обов’язки чоловіка й жінки, а в Євангелії – про присутність Самого Господа на шлюбі.

При читанні Євангелія, козаки стояли струнко з оголеними козацькими шаблями на треть частини клинка.

Віктору і Світлані подають вино, яке вони п’ють з однієї чаші в знак того, що віднині вони повинні жити єдинодушно, розділяючи спільно радість і горе.

Зв’язування рук союзним рушником при здійснені таїнства вінчання символічно об'єднує їх долі, створюючи тісний союз двох людей, заснований на любові, прихильності, вірності і духовній єдності.

Триразове ходіння їх за священиком навколо аналою служить знаком духовної радості і торжества.

Під час здійснення таїнства вінчання бажали Віктору і Світлані доброго здоров’я, гарними словами згадували батьків, які їх народили та виховали. Бажали щоб Господь зберіг духовну й тілесну міць (єдиній в живих) мамі Вірі та дарував їй щасливе життя на багато років.

Наприкінці таїнства подружжя стали перед вівтарем, де отець Максим після виголошеного відпусту благословив Віктора і Світлану іконами, щоб вони молилися перед ними і згадували той день, коли вінчалися. Зі словами: «Нехай Господь благословить раба Божого Віктора в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа амінь», вручив ікону Господа Бога Ісуса Христа вінчаному Віктору. Зі словами: «Нехай Матір Божа благословить рабу Божу Світлану в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа амінь», вручив Казанський образ Божої Матері вінчаній Світлані.

Усі щиро та радісно вітали козацьку родину! Виходили отаман з берегинею з благодатного храму під козацькими шаблями на знак козацького захисту, щедро осипаними житом і пшеницею в ознаменування майбутнього добробуту й багатства.

Гучними козацькими гаслами та гарними хоровими побажаннями у сімейному житті вітали отамана козаки Сумщини.

На вінчальній трапезі на адресу отамана та його дружини лунало багато добрих побажань, співалося немало многолітть та козацьких пісень. До слова запрошувалися протоієрей Максим Карпенко, козацький полковник Андрій Губін, козацький полковник Володимир Лего, козацький полковник Леонід Гаранін, військовий старшина Володимир Голомідов, військовий старшина Михайло Лях, військовий старшина Петро Шпиленко, підхорунжий Віктор Шелухін, чотар Ярослав Низовий, берегиня Марина Низова, берегиня Рита Осадча зі своїм чоловіком Олександром Осадчим, берегиня Наталія Радчук, берегиня Людмила Будко та інші запрошені.

Генерал-полковник Віктор Лях і головна козацька берегиня Світлана Низова висловили щиру вдячність усім козакам і берегиням за те що своєю участю у надважливій події їхнього життя, урізноманітнили, збагатили та прикрасили таїнство вінчання козацької родини.

Прес-центр МГО