ЧОМУ Я НЕ ПОКИНУЛА СВІЙ ДІМ, КАЖЕ КОЗАЧКА УКРАЇНИ

Автор: иерей Максим Райков вкл. .

 

(З телефонного відеозапису отамана Солоніцевського загону СКЄ Зубарєвої Інни.)

В подвале мы сидим семьями ночью, днем выходим. Детвора там безвылазно сидит потому что взрываются касетные бомбы. Последняя бомба касетная, вон за нами дом полностью посекла окна. Люди уехали, нас Бог миловал. Многие спрашивают, почему ты не уезжаешь, тут дети. Но у нас тут три семьи, моя семья, еще наши друзья. Хотя до войны мы не дружили, просто знакомы были, на второй день они к нам приехали, так мы их приютили. Вместе держимся, у них тоже ребенок. Свекровь с Харькова забрали, Салтовка полностью разбита, так вместе и держимся, вроде веселее и не так одиноко. Да и как уехать! У нас открыли пункт помощи горячих обедов, суп гречневый, вермишелька с колбаской. Колбаску нарезают девчата, сырок, хлеб и раздаем пенсионерам. Пенсионеры приходят, они герои, они сами приходят. Я только двум людям парализованным отношу обеды, а пенсионеры приходят сами, они герои для меня, потому что они в такое время прошли из дома. Они прошли путь для того чтобы забрать хотя бы баночку пол литровую супа и кусочек хлеба. Хотелось бы вообще туда им накидать икры красной, балыков всяких, но нету. Не время сейчас. Но наступит время и будем кушать в каждом доме, каждый пенсионер будет спокойно жить и будет мир у нас на Украине, ПОЭТОМУ КАК Я МОГУ УЕХАТЬ!?? Кто им поможет? Их пятьдесят один человек. Сельский совет молодец, ребята волонтеры готовят по ночам для того что бы могли раздавать. Спасибо им большое!!!

Як що переживемо всі ці жахи війни, ми не тільки повинні запросити наших дорогих козачок на Козацькі Ради разом з чоловіками, але й вклонитися їм за їх подвиг і попросити, що б вони особисто розповіли нашим дітям і навіть чоловікам як вони виживали і ще й допомагали людям. Вони ще й онукам будуть розповідати як трималися і піклувалися про інших під час війни не дивлячись на загрозу для свого життя! Вже ніхто не матиме права після цього всього назвати козаків та їх козачок ряженими, бо своє "козацьке хрещення" вони здобувають під вибухи бомб та постріли гармат!!!

изображение viber 2022-03-12 22-21-03-471

 

Молитва за живих та померлих

Автор: иерей Максим Райков вкл. .

 

11 березня по благословенню Високопреосвященнішого Онуфрія митрополита Харківського і Богодухівського Онуфрія голова відділу у справах козацтва Харківської єпархії прот. Сергій Скубченко у складі духовенства Харківської єпархії відвідали міський морг на Салтівці і помолилися за всіх померлих та загиблих під час бомбардування мікрорайону. Також, згідно прохання викладачів та людей які перебувають на території Харківської академії післядипломної освіти підтримали присутніх святою молитвою!

изображение viber 2022-03-12 21-34-38-596

 

Молитовна допомога у волонтерській діяльності Харківської тероборони

Автор: иерей Максим Райков вкл. .

 

По благословенню Високопреосвященнішого Онуфрія митрополита Харківського і Богодухівського 12 березня голова відділу у справах козацтва Харківської єпархії прот. Сергій Скубченко прийняв участь у волонтерській справі Харківської територіальної оборони. Представники тероборони допомагають біженцям у похованні покинутих людей. Сьогодні на 18 міському кладовищі було відспівано дідуся, сім'я якого терміново мусила виїхати за межі України.

 

Відділ у справах козацтва Харківської єпархії під час війни

Автор: иерей Иоанн Юрцун вкл. .

изображение viber 2022-03-10 23-04-14-568

Зараз у Харкові йдуть жорстокі бої, відділ у справах козацтва Харківської єпархії наскільки це можливо продовжує нести свій послух у справі опіки Українського козацтва в межах Єпархії. Козацькі духівники також сумлінно виконують свою працю, моляться за Україну та її захисників, допомагають постраждалим під час бойових дій займаються волонтерством.

Самі козаки хто може захищають батьківщину у складі тероборони, інші волонтерять. Нажаль з багатьма козаками втрачено зв'язок, але ми маємо надію що вони живі, молимося за них.

Як голова відділу, не покинув місто з ціллю збереження життя, зараз разом з сім’єю (дружина та троє дітей) знайшов притулок в Харківській духовній семінарії на території Свято-Покровського чоловічого монастиря м. Харкова, тому що жити в своїй квартирі вкрай небезпечно для життя. Серед козаків вже багато таких хто своє житло втратив взагалі. З першого дня війни до сьогодні разом з іншими священиками займаюсь волонтерством, відвідуємо райони міста, навіть небезпечні з ціллю допомоги постраждалим.

Як видно з практики, для людей є великою підтримкою та втіхою бачити священика разом зі своєю паствою в тяжкі часи, особливо в небезпечних місцях.

изображение viber 2022-03-10 23-02-27-163

изображение viber 2022-03-10 23-06-24-340

изображение viber 2022-03-10 23-02-27-090

изображение viber 2022-03-10 23-05-56-288

изображение viber 2022-03-10 23-02-26-947

изображение viber 2022-03-09 16-22-11-312

изображение viber 2022-03-10 23-02-26-989

изображение viber 2022-03-10 23-02-27-048