Під малиновими козацькими прапорами

Автор: иерей Иоанн Юрцун вкл. .

IMG 5711 - копия

ЗАХИСТ РІДНОЇ ЗЕМЛІ ВІД ЗАГАРБНИЦЬКИХ ВОРОЖИХ ВІЙСЬК

ПІД КОЗАЦЬКИМИ МАЛИНОВИМИ ПРАПОРАМИ

27 травня 2021 року за такою темою прозвучав виступ представника Сумської міської організації ветеранів України генерал-полковника Віктора Ляха, отамана Сумської паланки Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» перед учнями ЗОШ І-ІІІ ступенів № 18 м.  Суми на завершальному етапі місячника героїко-патріотичного виховання молоді. Отаман Сумської паланки розповів підліткам про те, що відомості про славне козацьке воїнство ми знаходимо ще за часів монарха Олега – Х століття (фото 5969, 5970).

Наприкінці XVI століття поляк Винслав Оржельський у своїх хроніках «Справи без королів’я по смерті безсумнівні Сигізмунда Августа», пише про населення козацьких земель, що вони гніздяться з дружинами і дітьми на островах, якими річка Дніпро буяє і можуть виставити до 8000 військ.

На початку XVII століття французький інженер-фортифікатор Гійом Левассер де Боплан відвідав Україну і лишив досить докладний опис звичаїв та способу життя Наддніпрянського народу, який він назвав козаками. Звертаємо увагу, що опис цей зроблений ще до виступу Богдана Хмельницького, під час якого на хвилі військових успіхів слово «козак» стало модним і показачилося дуже багато людей далеко за межами нижнього Подніпровя та Побужжя.

Наведемо одну з цитат Боплана опису України, що стосується козаків: «Вони дотепні, кмітливі, винахідливі і щедрі. Не прагнуть до великого багатства, але надзвичайно кохаються у своїй свободі, без якої не уявляють життя. Саме через це вони так схильні до бунтів та повстань проти місцевих вельмож, як тільки відчують від них утиски. Тому рідко минає 7 – 8 років без того, щоб вони не бунтувалися і не піднімалися проти них».

Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі Йов Борецький разом з єпископами Володимирським і Берестейським Єзекиїлем Курцевичем та Перемишлянським і Симбірським Ісалієм Купинським у відкритому листі до польського короля під назвою «Протестація і благочестива юстифікація» писали: «Що ж до козаків, то про сих лицарський людей знаємо, що вони роду нашого, браття наші і християни правовірні..

До того ж те племячесного народу руського, з насіння Яфетового, котре Чорним морем і посуху Грецьке Царство воювало. З того бо те військо покоління, котре за Олега, монарха руського, в своїх моноклісах (тобто в козацьких човнах) по морю і по землі (в човнах на колесах) плавало і Константинополь штурмувало».

Слід звернути увагу не те, що у вище наведеній Протестації козацтво згадується за Олега – у Х столітті. Така Протестація до польського короля була написана для обгрунтування і захисту права українців жити на рідній землі і сповідувати власну віру. З часів хрещення Київської Русі живуть козацькі родини й на нинішніх землях Сумщини.

Є відомості, що саме козаки відважно й не шкодуючи свого життя захищали православний Київ від татаро-монгольської навали у 1240 році.

07 вересня 2011 року козаки Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке», за підтримки Київської міської ради, привезли з усіх областей і більшості районів України землю та своїми руками насипали курган Козацької Слави тим героям, що у далекому XIII столітті боронили Київ від татаро-монгольського іга. Наверху кургану Козацької Слави встановили пам’ятний знак з мармуровими дошками. На одній з них викарбувано: «На цьому місці буде зведено Козацький хрест, який увіковічить пам’ять загиблих козаків, що у 1240-му році захищали Київ від татаро-монгольської навали». На другій – зображено Козацький хрест, який згодом буде встановлений на Кургані козацької Слави, що постійно зростає ввись і вшир. Курган Козацької Слави з пам'ятним знаком розташований під горою, яка прилягає до вулиці Кайсарова м. Київ.

На сьогодні козаки найпотужнішої козацької формації Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» на достойному рівні вшановують своїх далеких пращурів, що поклали буйні голови під час захисту м. Києва від татаро-монгол у XIII столітті. Вони долучають до своїх заходів депутатів Верховної Ради України, високопосадовців, священиків Української Православної Церкви, військових Почесної козацької варти при Президентові України. Разом зі своїм духовником, протоієреєм Олексієм Селегень, та представниками влади звершують поминальні літії за спочилими захисниками 1240 р., покладачи квіти до підніжжя власноруч насипаного Кургану козацької Слави з пам'ятним знаком героям-козакам XIII століття (фото 4424, 4450, 4472).

Слід сказати, що саме в 1240-му році уперше слово «козак» згадується в первісній монгольській хроніці. У степах козакам не раз доводилося вступати в сутичку з татарами. Під час бою багато козаків гинуло і потрапляло в полон. Але часто й козаки перемагали татар, відбирали у них худобу та зброю, зміцнювали свою силу. Під час бою переймали у ворога бойові прийоми.

На початкуXVIстоліття великі землевласники почали залучати козаків до так званої польової сторожі. У цей час українські землі були поділені між пятьма державами: Литви, Польщі, Московщини, Угорщини, Молдавії. Любов до волі та справедливості, небажання підкорятися гнобителям підштовхнули козаків просуватися далі на південь – до Дніпровських порогів, так званого Дніпровського низу. Дніпровські пороги робили козаків-запорожців недосяжними як для королівських чиновників, панів-узурпаторів, так і для бусурманів. Відтоді татари вже не так вільно ходили в Україну.

Козаки влаштовували засідки на переправах через Дніпро, якими найчастіше ходили татари, і знищували всіх, хто зважувався перепливати річку. Запорожці були дуже спостережливими. По тому, як перелітають птахи, як поводяться тварини, вони виявляли наближення ворога і знищували його.

Гетьман Дмитро Вишневецький згуртував навколо себе чисельних козаків і здобував з ними немало перемог у Стамбулі, Очакові, Ослам-городі, а також громив і палив татарські улуси в степах причорномор’я. Про непереможних запорожців складали пісні та легенди. Сусідні держави почали сприймати козаків як значну військову силу, яку бажали мати на своєму боці.

Уславилися в віках Дмитро Вишневецький, Самійло Кішка, Іван Підкова, Северин Наливайко, Петро Конашевич-Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Петро Дорошенко, Іван Мазепа, Пилип Орлик, Іван Скоропадський, Павло Полуботок, Кирило Розумовський, Петро Калнишевський та багато інших гетьманів і кошових отаманів, котрі самовіддано боролися за свободу і незалежність рідного народу.

Відомо, що і в буремні 1941-1945 роки невидимий героїзм проявили козаки, об’єднані в козацькі кавалерійські дивізії. Досить часто вони з оголеними шаблями під козацькими малиновими прапорами йшли в атаки проти армад ворожих танків і перемагали: спалювали їх. Сотні тисяч козаків показали зразки відваги у піхотних, артилерійських, танкових військах, авіації та військово-морському флоті. Вони взяли участь у більшості вирішальних наступальних боях і риссю на баских жеребцях промчали вулицями Берліну. Безпристрасним свідченням того, як воювали козаки, є рядки з листа, знайденого в ранці убитого німецького солдата Альфреда Курца: «Усе, що я чув про козаків війни чотирнадцятого року, блідне перед тими жахіттями, які ми відчуваємо при зустрічі з козаками зараз. Один спогад про козацьку атаку наводить жах і примушує тремтіти. Щоночі я галюциную козаками. Козаки – це якийсь вихор, що змітає на своєму шляху всі перепони й перешкоди. Ми боїмося козаків, як відплати Всевишнього».

За винятковий героїзм, проявлений у роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, біля ста тисяч козаків-кавалеристів та сотні тисяч тих, котрі служили в інших військах, були нагороджені орденами і медалями. Звання Героя Радянського Союзу були удостоєні 262 козаки-кавалеристи, ще більше було нагороджено Зіркою Героя тих козаків, котрі служили в інших військах.

У жорстоких кривавих боях багато козаків полягли на полі брані. Ті, хто повернулися, ще й досі страждають від куль та осколків смертоносної зброї. Онуки й правнуки відважних воїнів старанно зберігають фронтові реліквії та дорожать ними. Вони, як рідних, вшановують всіх ветеранів війни.

У святкові Дні Перемоги сучасні козаки Сумської паланки Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» разом з молодими козаками, берегинями, джурами, козачатами йдуть до Меморіального комплексу Вічної Слави зі своїми козацькими малиновими прапорами. Вітають ветеранів 2-ї Світової війни та покладають квіти до підніжжя бронзової монументальної скульптури радянського бійця-визволителя (фото 5711, 8154, 9428, 9467).

Восьмий рік триває сучасна війна на сході України. І козаки не стоять осторонь військових протистоянь.

Понад 500 козаків Сумської паланки Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» пройшли справжній чоловічий гарт у ротах і загонах територіальної оборони, козацьких загонах швидкого реагування, осавульській сотні, чатах, роях і заставах, а також у складі корпусу раптової дії, бригади розвідки, 35-ї бригади морської піхоти та інших частинах Військово-Морських Сил ЗСУ, 27-ї реактивної артилерійської бригади імені Петра Калнишевського, реактивно-артилерійського дивізіону, штурмових підрозділів, окремої танкової роти мотопіхотної бригади, мотопіхотних батальйонів… Більше 400 з них відзначені військовими нагородами за мужність, героїзм, високий професіоналізм і сумлінне виконання військового обовязку.

Досвідчені козаки Сумської паланки МГО «Козацтво Запорозьке» багато часу приділяють формуванню хоробрих, сильних, вольових, рішучих і водночас розумних та цілеспрямованих молодих козаків, берегинь, джур і козачат. Таким був і випускник ЗОШ І-ІІІ ступенів № 18, чотар нашого козацтва Артур Абрамітов – Почесний громадянин міста Суми (фото 9351, 5966).

На завершення свого виступу генерал-командор Віктор Лях зосередив увагу вчителів навчального закладу та майбутніх захисників України на тому, що саме при такому підході до виховання молоді, Слава козацька ніколи не вмре й не загине.

Зі змістовною доповіддю виступив перед учнями ЗОШ № 18 і представник Сумської міської організації ветеранів України Микола Чижиченко. Він також зачитав учням два свої вірші патріотичної тематики та ознайомив підлітків з літературою, в якій прославляються подвиги Сумчан у роки Великої Вітчизняної війни (фото 6003).

Про героїзм наших співвітчизників під час війни в Афганістані розповів воїн- інтернаціоналіст, кавалер двох орденів Червоної Зірки, сучасний волонтер і благодійник Володимир Щеглов.

Саме Володимир Олександрович доставляє гуманітарну допомогу (від багатьох навчальних закладів Сумщини) для воїнам, котрі відстоюють цілісність нашої держави на передових бойових позиціях операції Об’єднаних Сил Збройних Сил України.

У виконанні полковника у відставці Володимира Щеглова прозвучали авторські патріотичні пісні, які дуже сподобалися учням ЗОШ І-ІІІ № 18 (фото 6037, 6045).

На завершення уроку мужності з учнями школи мали розмову про героїзм молодих воїнів у зоні операції Об’єднаних Сил. Слід відзначити, що з військовою частиною 3051 Національної гвардії України та Сумською паланкою Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» укладено договір про співробітництво та взаємодію (фото 5994).

Загалом героїко-патріотичний захід сподобався майбутнім захисникам України і вони попросили гостей навчального закладу сфотографуватися з ними на добру згадку.

Прес-центр Сумської паланки

МГО «Козацтво Запорозьке»

IMG 5969

IMG 5970

IMG 4424

IMG 4450

IMG 4472

IMG 5711

IMG 8154

IMG 9428

IMG 9467

IMG 9351

IMG 5966

IMG 6003

IMG 6037

IMG 6045

IMG 5994

 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить