З ВІТЕРЦЕМ…ІСТОРІЯ ПАВЛІНКИ ТА КОЗАКА ДОБРЕЛІ

Автор: иерей Максим Райков вкл. .

 

А ви бачили, як містом мчить бричка?

Серед сучасних автомобілів цей гужовий транспорт вирізняється неабияк. Правда ж!? Власником незвичного екіпажу є ніжинець Віталій Добреля.
Кореспонденти Ніжин.Сіty вирішили ближче познайомитись з чоловіком та розповісти своїм читачам історію про любов до благородних тварин.
Любов до коней Віталій Добреля несе крізь усе життя. Зародилося воно ще з раннього дитинства. Батько Віталія родом з Макіївки, тож дитинство хлопця (вихідні, канікули) пройшло у бабусі. У селі був колгосп, де тримали багато коней. Усі сільські хлопчаки вміли доглядати за кіньми, запрягати їх і Віталій не був винятком. «Проїхатися верхи - це було за щастя.», - пригадує він.
За фахом Віталій Добреля – інструктор з водіння автомобіля. Працював у спортивно – технічному клубі «ДОСААФ». 47 років за кермом. Нині вже на заслуженому відпочинку, але в строю. Очолює ГО «Кінно - спортивна школа верхової їзди», яка діє по вулиці Василівській. Віталій Добреля курінний отаман Ніжинського козацького полку Спілки козаків України - "Військо Запорозьке"
Першого коня Віталій придбав у 1991 році. Займався різними видами спорту. Професійно - мотокросом, кандидат у майстрі спорту. Та отримав травму, пошкодив хребет. Довготривале лікування. Розробляв власну терапію реабілітації. Багато читав. Зацікавила іпотерапія - лікування кіньми. Це метод реабілітації, заснований на психосенсомоторному впливу на вершника. «Кінь – це живий тренажер. Спілкування з цими тваринами здатне творити з хворою людиною чудеса. Іпотерапія – це не просто покататися на конячці. Кінський крок – довгий і плавний. При русі кінь посилає вершникові від 90 до 110 різноспрямованих рухових імпульсів на хвилину, які викликають в людському організмі відповідну реакцію. Якою частиною тіла не ляжеш на коня – відбувається природний масаж: хребта, рук, ніг... Він поєднується з підігрівом: температура тіла коня вища за температуру людини. Але найголовніше – незрима енергетика тварини» - пояснює Віталій Добреля.
Віталію іпотерапія допомогла - він на ногах. З тих пір, з чудо-тваринами не розстається. Ба, більше того, з часом і сам вирішив через коней дарувати здоров’я та робити щасливими інших. До нього звертаються батьки дітей з різними діагнозами: «Головна мета кінської терапії – щоб хвора дитина навчилася тримати рівновагу, - каже, - І... просто радуватися життю.»
Виник і задум зробити бричку та карету ( їх виготовив власноруч аж 4), аби катати малечу містом. Та такий вид утіх до душі прийшовся і дорослим. «Іноді замовляють карету на весілля, - каже він, - Особливо на вінчання. Молодята урочисто, як в старину, під’їжджають до церкви».
А ще, вже ось як років з двадцять, на бричці у супроводі кучера Віталія Добрелі, виїжджають на центральну площу Ніжина літературні персонажі, у тому числі й Микола Гоголь, під час урочистого відкриття Покровського ярмарку. Задіюють і на інші міські свята. Добреля і сам був у ролі Богдана Хмельницького.
У козака Добрелі за 30 років було багато коней. У кожного своя унікальна історія життя. А у деяких з них вона могла закінчитися трагічно, якби не він. Адже можна сказати, деяких рятував – це ті коні, яких конезаводи збиралися здавати на бійню. «Був у мене і актор – кінь Іней, брав участь у кінозйомках. Знімали його і у славнозвісному «Вогнем і мечем». Кінь – каскадер. Але він незапряжний - возив тільки верхи…Одного разу так поносив мене дорогою, що ледь не травмував ( кінь злякався). Довелося, нажаль, продати» - зітхає чоловік.
Нині у козака Добрелі вірна товаришка, звуть її Павлинка. Вона зі спортивної школи, що на Полтавщині. Має паспорт. Порода - Тракененський кінь(верхово-упряжна спортивна порода коней, виведена в Німеччині). У планах придбати і пару Павлинці - ще одного коня. Та ще й поні в компанію.
«Павлинка дуже любить дітей. Добрячка! Гляньте, які у неї очі…Їй 20 років. Взагалі коні живуть до 40, - наголошує Віталій та додає - люди, котрі не мали справи з кіньми, ніколи не зрозуміють. Адже не можна просто так пояснити, чому ми присвячуємо їм стільки часу, чому не боїмося їх, таких великих і сильних. Коні - це не просте захоплення, яке можна кинути, коли набридне. Це пристрасть, залежність, ціле життя... це ліки від депресії та багатьох інших хвороб».
Тримати такого домашнього улюбленця справа клопітна. «На зиму йде два причепи сіна. Половину - кошу сам, половину сіна – купую. В раціоні коня винятково екологічно чисті продукти: буряк, морква, овес. Любить Павлинка і смаколики – «сахарок». Раненько встаю, виводжу на пасовище… Допомагає родина – сини Ігор та Владислав. Цікавиться кіньми і онук Олександр, він у сідлі з трьох років.» - зазначає Віталій Добреля.
Як родина ставиться до хобі? – на це питання відповіла дружина Віталія – Людмила: «Підтримую! Усвідомлюю, наскільки важливі ці благородні тварини для чоловіка. Звісно, справа відповідальна. Були у нас різні коні: і не спокійні…Бувало, відірветься і по всьому городу. Віталій міняв коней. Продасть, а потім, бачу мучиться. Розумію - не може…Ось ця остання, Павлинка – добрячка! Люблять її і дітвора, і сусіди, і ми…"
«Коні, перетворюють будні на свята і лікують душі – підкреслив наостанок розмови Віталій Добреля. - Вони усе розуміють! І що головне — не збрешуть!»

За матеріалами https://nizhyn.city

  • o_1ejffi4o11n2v9e1f0t9i2nj93c
  • o_1ejhvcppu1gi1taon229q4nm34c
  • o_1eji37ku11pje1vh53vbjl1tt11r
  • o_1eji3kk8io3b12gg196dekemlk3c

 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить