ПЕРЕМОГИ ІВАНА КОЖЕДУБА

Автор: иерей Максим Райков вкл. .

 

ПЕРЕМОГИ ІВАНА КОЖЕДУБА ПІД ЗАХИСТОМ
ГОСПОДА БОГА І ПРЕЧИСТОЇ БОГОРОДИЦІ

Іван Микитович Кожедуб – єдиний в Україні тричі Герой Радянського Союзу, Маршал авіації, бойовий досвід якого вивчається в усіх військових академіях світу. Народився Іван Микитович 8 червня 1920 року у сім’ї, яка входила до земельного товариства козаків с. Ображіївка. Його батько Микита Іларіонович був не бідним козаком. Мав гарного коня та 2,02 десятини орної землі. Вирізнявся освіченістю, працював на посаді обліковця Шосткинського порохового заводу. За радянських часів був старостою церкви Архистратига Михайла с. Ображіївка. Виховання сина Івана здійснювалося батьком на кращих зразках козацької педагогіки. З раннього дитинства долучався до молитви та виконання господарських доручень. Як, наприклад, догляд за домашніми птахами та худобою. Микита Іларіонович був суворим і наполегливим вихователем. Привчав сина до різного роду життєвих випробувань. Так, не дивлячись на протести дружини, відправив п’ятирічного Івана сторожити сад вночі. Звичайно ж батько переживав за сина, постійно молився за його безпеку та гарну долю. Якось навесні, коли вода річок Десна та Івотка вийшли з берегів і затопили луки, Іван разом зі своїми товаришами катався на човні. Човен перевернувся і всі хлопці втопилися. Івана з дна річки дістав брат Сашко й відкачав. З тих пір односельці поміж собою стали називати майбутнього героя вимолиним батьківськими молитвами. Безстрашний Кожедуб
зізнався, що в дитинстві боявся сусідської корови. Старші хлопчаки із пустощів навчили її колотися. І ця корова, ледь помітивши малих, бігла за ними і цілилася своїми гострими рогами прямо в живіт. Ваня спасався від таких переслідувань на заборі чи на дереві. Та одного разу корова підкараулила хлопчика далі від рятівних забору та дерев. Його серце завмерло від страху. І тут Ваня побачив поруч із собою жердину. Схопив її і з усієї сили вдарив корову по спині. Корова розвернулася і втекла. У цю мить він зрозумів, що нападати потрібно першим.
Іван, завдяки постійній фізичній праці, фізичних вправ і численних батьківських випробувань, зробився мужнім і витривалим. Не поступався силою навіть старшим за себе. Намагався бути стриманим. Коли ж на нього нападали, – удар наносив першим. Його любили й поважали усі хлопчаки с. Ображіївка. З його думкою рахувалися. У протистояннях з городянами сільські хлопці за участю Івана Кожедуба завжди перемагали. Іван полюбляв лазити по стовбурах і гілках високих дерев, займатися футболом, гімнастикою, боротьбою, рукопашним боєм і «гратися» гирями. Згодом, навчаючись у Шосткинському хіміко-технологічному технікумі та Шосткинському клубі Теоавіахіму, – залюбки оволодівав технікою пілотування та стрибків з парашутом. У 1939 році успішно освоїв техніку пілотування на легкомоторному літаку У-2, а в 1940 році став курсантом Чугуївської військової авіаційної школи льотчиків. Польоти були йому в радість. А батько..?! Із самого раннього дитинства і аж до травня 1945 року істинно-віруючий козак Микита Іларіонович Кожедуб у своїх щирих молитвах до Ісуса Христа та Пречистої Богородиці просив Їх зберегти життя свого відчайдушно сміливого Івана. Ми, козаки, переконані, що молитви батька були почуті й Іван Микитович, у гарячих боях з ненависними фашистами, завжди був під захистом Господа Бога та Покровом Пресвятої Богородиці. Він був асом від Бога – символом ратної звитяги, мужності, непоборності та небаченого досі героїзму. Був взірцем для наслідування. З ним мали за честь фотографуватися всі аси радянської авіації.

У численних боях Івана, як і багатьох інших пілотів, чатувала смерть. Так, уже у першому повітряному бою літак Ла-5 Івана Кожедуба був обстріляний Мессершміттом -109. Під час гарматної черги з ворожого літака, невидима сила Божа змусила Івана на мить відірватися від спинки й наклонитися. Саме у цей час у броньовану спинку пілота влучив фугасний снаряд авіаційної гармати. Під час повернення на аеродром, уже пошкоджений літак Івана Микитовича був обстріляний зенітною артилерією своєї ж протиповітряної оборони. Літак отримав понад 50 пробоїн. Тільки пілот від Бога і захищений Господом Богом, міг посадити настільки простріляний і розбитий «лавочник», щовже не підлягав ні ремонту, ніподальшому відновленню. На тілі ж майбутнього героя – жодної подряпини. У час війни Івану Кожедубу не раз доводилося дивитися смерті в очі. Про один з таких випадків розповідав сам Іван Микитович: «Прикриваючи переправи на Дніпрі, ми врізалися в шеренгу ворожих бомбардувальників. Зав’язався шалений бій. Фашистський літак спалахнув, але його стрілець встиг дати довгу чергу. Ведений кричить мені: «Іване, гориш!». Я побачив полум’я праворуч біля бензобака. Отже, до вибуху залишилося лічені секунди. А внизу територія, зайнята противником. Вибираю місце, де найбільше гітлерівців, і кидаю машину в круте піке. Але в останню мить вже біля самої землі вчуваю голос: «Ні, Іване, не тепер! Ти ще повоюєш!». Кинув погляд вправо і побачив, що полум’я немає. Миттєво тягну ручну управління на себе і відчуваю, як невидима досі сила відштовхує літак від землі.Над головами гітлерівців виводжу його в горизонтальний політ. Ніколи більше (за всю війну) не відчував подібнихпережитих почуттів». До кінця війни Іван Микитович Кожедуб здійснив 330 бойових вильотів, провів 120 успішних повітряних боїв, у яких особисто збив 62 літака противника.У його фронтовій книжці, з якою він завжди перемагав, записано: «Не бійся смерті! І тоді – переможеш! Двом смертям не бути! Аодної – не минути!». Усі роки війни Іван Микитович перебував під захистом Господа Бога і Покровом Пречистої Богородиці, завдяки молитовних звернень до Них його батька Микити Іларіоновича. Коли ж у травні 1945 року небезпека для життя уславленого сина минула, батько помер. Такою ціною була плата 57-річного батька Господу Богу і Пречистій Богородиці за збереження життя любимого сина. Відспівування й поховання Микити Іларіоновича Кожедуба було здійснено на території церкви Архистратига Михайла с. Ображіївка. 2 вересня 2005 року у козацькому місті Суми було урочисто відкрито пам’ятник Тричі Герою Радунського Союзу Івану Кожедубу у міському парку його імені. У цей день тут зібралися козаки Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» з трьох областей України.Пам’ятник відкривався під звуки духового оркестру, постріли салютної групи й гуркіт козацьких гармат. 15 років поспіль козаки, берегині, джури та козачата у День пам’яті виступають перед пам’ятником славетному асу Івану Кожедубу та покладають до підніжжя квіти. Не винятком був і День з відзначення 100-річчя з Дня народження Івана Микитовича. Іван Микитович Кожедуб був і донині залишається для козаків символ сили, мужності, непоборності та небаченого досі героїзму. Він є взірцем для наслідування сучасними патріотами України. А для батьків – зразком козацького зростання сина під дієвим суворим і наполегливим вихованням люблячого батька.

Генерал-командор Віктор Лях,
отаман Сумської паланки
МГО «Козацтво Запорозьке»

  • IMG_0153
  • IMG_0254
  • IMG_0262
  • IMG_5478
  • IMG_5485

 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить