ТАК ТРИМАТИ, ДРУЖЕ-ПОБРАТИМЕ!

Автор: иерей Максим Райков вкл. .

 

5 лютого ц.р. нашому товаришу, козацькому полковникові В.І.Івахну, голові Ради старійшин Козацького Війська Запорозького Низового і Спілки козаків України «Військо Запорозьке» - 75 років.

Не буде перебільшенням сказати: Василь Іванович – це людина, яка уособлює найкращі риси сучасного козака-запорожця, нащадка славних січовиків.
Швидко плине час. Згадую літо 1997 року. Телефонує мені голова Веселівської райдержадміністрації Запорізької області, запрошує – нечувана річ! - на вибори курінного (тобто районного) отамана КВЗН. Мовляв, рветься тут у нас до пірнача один ряжений авантюрист-самозванець, ми ж хочемо бачити на цій відповідальній посаді людину поважну, авторитетну, знану в районі. Грамотного управлінця. «Кого саме?»,- питаю. «Голову Білорецької сільради, Івахна Василя Івановича»,- чую у відповідь.
В актовій залі Веселівської РДА яблуку ніде впасти. Сидить весь районний «ареопаг» - глави РДА і районної Ради, керівники колективних сільських підприємств (колишніх колгоспів), голови сільрад, інший «партгоспактив». Саме вони одностайно висунули В.І.Івахна на нову для нього стезю. «Він наш земляк, родом із села Озерного, вчитель і господарник від Бога, а іншого знати не хочемо»,- чулися голоси.
Василь Іванович почав був відмовлятися. «Я ж як був комуністом, так ним до кінця своїх днів і залишатимусь,- каже,- Куди мені в козаки, тим паче в отамани?». «Згадай-но, Івановичу, скільки козаків у роки Громадянської війни пішли за більшовиками. А козацькі кавалерійські полки та дивізії у Червоній Армії під час Великої Вітчизняної? - заперечили йому. – Врешті-решт, таких розкішних козацьких вусів, як у тебе, більше ні в кого у нашому районі немає! Та і пара коней у тебе теж є».
Коротше кажучи, вмовили земляки Василя Івановича. І жодного разу не пошкодували про це. Не пошкодувало й Військо Запорозьке. Навпаки. Адже новий отаман со товариши швидко вивів Веселівський курінь в число передових, найчисельніших, зразкових.
Перше, що зробили хлопці – покозачили весь район. Аж 8 сільрад із 13 наявних очолили козаки. Створили у школах кружки юних козачат, а на рівні району – школу джур. Сформували козацькі спецдружини з правами громадських формувань з охорони громадського порядку. Патрулювали вулиці, дискотеки. Відновили святкування на місцях та в райцентрі традиційних православних празників – Масляної, Покрови тощо. Поборювали п’янку. Організували народний ансамбль Веселівського куреня, який свого часу гримів на всю область і через свій професіоналізм став візитівкою усього КВЗН. Для фахового вчителя географії, випускника Мелітопольського педагогічного інституту, колишнього військового В.І.Івахна все це стало справою честі.
У 2002 році обласною Радою була прийнята розроблена Генеральною канцелярією КВЗН перша Програма розвитку козацтва у Запорізькій області – перша не тільки в нашому краю, але й взагалі в Україні. В рамках цього експерименту Веселівський курінь отримав у господарське користування пільгові землі і ставок. Це був яскравий приклад того, як працює вільна козацька економіка. Адже прибутки, отримані побратимами від експлуатації цих природних ресурсів, пішли не в особисту кишеню отаманові та його особистим друзям, а на благо усього куреня. Зокрема, на пошив уніформи, проведення заходів, преміювання найгідніших тощо.
Досвід роботи Веселівського і Новомиколаївського куренів КВЗН – і особливо роль відродженого козацтва у розвитку місцевого самоврядування -зацікавив тодішню Адміністрацію Президента України. Мали намір поширити ці унікальні напрацювання на традиційні козацькі регіони нашої країни. На жаль, і в оцю благу справу втрутилась «велика політика». Через 6 років після відомих подій майже все доведеться відновлювати якщо не з нуля, то з напівруїни. Робота з цього напрямку вже розпочалась, і наш дорогий Василь Іванович – серед тих, хто готовий вести її з новим завзяттям. Незважаючи навіть на те, що мешкає тепер не у Веселівському районі, а в Нікополі.
Поклавши руку на серце, можу сказати, що всі до одного козаки Війська Запорозького щиро поважають і люблять свого мудрого побратима В.І.Івахна. Недарма його одноголосно обирають головою Ради старійшин вже кілька каденцій поспіль. Так тримати, батьку!
Сьогодні, в день ювілею Василя Івановича зичимо йому незламного козацького здоров’я, довгих і щасливих років земного життя, радісних подій та успіхів у службі в лавах відродженого Війська Запорозького.
Від імені та за дорученням особового складу Козацького Війська Запорозького Низового та Спілки козаків України «Військо Запорозьке»

Верховний отаман, генерал-хорунжий
Олександр Панченко.
5 лютого 2020 року, м. Запоріжжя.

 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить