ОСВЯЧЕННЯ ВІДРЕСТАВРОВАНОГО ХРАМУ НА ЧЕСТЬ ГЕОРГІЯ ПОБІДОНОСЦЯ

Автор: иерей Максим Райков вкл. .

 

 

         Люди, які  хочуть прийти до Бога завжди роблять добрі справи, як наприклад, участь у відбудові козацького храму у селі Дунаєць Глухівського району, інших особливо значимих для Української Православної Церкви дійствах, масових релігійних заходах, тощо.

         За писемними джерелами село Дунаєць засноване в першій половині ХVІІ ст.козаком Радьком. Однак на території села Дунаєць і неподалік від нього можна знайти залишки древніших поселень, у тому числі й давньоруського городища ХІ – ХІІІ століть.
         За свідченнями старожилів, тут в 1663 — 1668 роках  поселилися козаки, заснувавши Дунаєцьку Слобідку. Козацькою слободою, що на сьогодні розташована на території села Дунаєць, заволодів гетьман Іван Самойлович. Коли гетьмана не стало, його зять – князь Юрій Четвертинський приютив в своєму хуторі вдову скинутого гетьмана і свою наречену, з якою одружився на початку 1660 року. Дунаєцька Слобідка залишалась в його власності.

         В 1697 році князь Четвертинський потрапив в татарський полон, в якому пробув декілька років. Коли він звільнився з полону, гетьман Іван Мазепа дав йому «за полоне його терпіння» три села, в тому числі і Дунаєць…
         В селі народився жив і працював видатний український історик, поет, композитор, музикознавець Микола Андрійович Маркевич (1804 – 1861).Він фінансував будівництво мурованого храму Георгія Побідоносця в Дунаєцькій Слобідці. Спорудження тривало шість років з 1824 по 1830 роки. Цеглу виділив з власного заводу поміщик М. Скоропадський, економія якого знаходилась неподалік нового козацького храму…
         В 1963 роки військові потужними тягачами скинули з мурованого храму Георгія Побідоносця хрести і стягли куполи, але товсті стіни не піддались військовим машинам. Рвалися міцні троси, але церковна споруда була непохитною...

         Тільки в 2003 році мешканці с. Дунаєць розпачали відроджувати понівечений і занедбаний храм. Повернули на бані куполи. Встановили на них хрести…

         З благословення архієпископа Конотопського і Глухівського Луки було встановлено поклонний хрест, зроблений місцевим художником, церковним старостою Володимиром Красовським. Згодом до Богоугодної справи земляків долучився Петро Цигикал. Він зумів достукатися до серця столичного підприємця Миколи Єжова. За їхньої матеріальної і організаційної допомоги було налагоджено активне відновлення багатства й величі старовинного  козацького храму Георгія Побідоносця.

         Відродження понівеченого 195-річного козацького храму на честь святого великомученика Георгія Побідоносця закінчилося у травні 2019 році.

         26 травня 2019 року козаки та берегині Сумської паланки Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» на чолі з генерал-командором Віктором Ляхом взяли активну участь в урочистостях з нагоди освячення старинного козацького храму на честь святого великомученика Георгія Побідоносця Української Православної Церкви села Дунаєць Глухівського району  Сумської області. До такої видатної події приєдналися близько двох тисяч віруючих з усіх районів Сумщини. Вони радісно зустрічали архієреїв, котрі прибували сюди для здійснення урочистого Богослужіння.

         Віруючі здійснили сюди паломництво, щоб не тільки прийняти участь в освяченні відреставрованного старинного козацького храму, а й вклонитися мощам святих. На поклоніння віруючим до храму привезли мощі Георгія Побідоносця, священномученика Харалампія та Мощевик із мощами 50 угодників Божих.

         Очолив святкове урочисте Богослужіння у храмі святого великомученика Георгія Побіноносця села Дунаєць Глухівського благочиння архієпископ Конотопський і Глухівський Високопреосвященніший Роман.

         Архіпастирю співслужили: Високопреосвященніший Климент, архієпископ Ніжинський та Прилуцький; Преосвященніший Антоній, єпископ Путивльський; Преосвященніший Діодор, єпископ Южненський та духівництво єпархії.

         Під час Божественної літургії булла піднесена молитва за мир в Україні. Після прочитання молитви «Отче наш» до віруючих  зі словом проповіді звернувся Високопреосвященніший Климент, архієпископ Ніжинський та Прилуцький.
         На завершення, архіпастирі разом з вірянами молитовно звернулися до святих: великомученика Георгія Побідоносця та священномученика Харалампія.

         Релігійні заходи під куполом неба супроводжувались працівниками поліції, аби запобігти та упередити можливі протистояння віруючих на міжконфесійному підгрунті.

         Свою незамінну роль на такому масовому урочистому релігійному дійстві всередині храму та прихрамовій території здійснювали козаки та берегині Сумської паланки Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» (отаман паланки – генерал-командор Віктор Лях). Їм допомагали козаки Слобідського Православного козацтва(окружний отаман – генерал – хорунжий Сергій Козирєв).

         Досвідчені представники паланки мужньо й професійно здійснювали свій козацький послух із забезпечення порядку, адже усвідомлювали, як тяжко доводиться керувати кількатисячною масою віруючих. Без участі козаків священикам часто  нелегко приходиться  здійснювати  службу й одночасно забезпечувати порядок у храмі.  Часто релігійний порядок порушують прихожани, котрі тільки-но починають вникати у священні тексти  Біблії, Святого Євангелія  чи Закону Божого, вважають себе освіченими і тому недоцільно починають  втручатися в порядок Богослужінь, створюють  хаос. Саме у такі дійства віруючих миттєво, тихой толерантно втручаються козаки, відновлюючи порушений порядок і спокій. Часто вони діють і за вказівкою настоятеля храму.

         Хтось у храмі має контролювати порядок  при здійснені релігійних дійств і краще, якщо дотримання такого порядок забезпечують служиві досвідчені віруючі в козацьких одностроях.

         На таких масових заходах козаки часто виступають у ролі релігійних  просвітителів: підказують де розміщені ті чи інші ікони, мощі святих; радять не самим пробиватися через щільну масу віруючих, а передавати через інших заздоровні та заупокійні записки; просити інших поставити за них свічки до тої чи іншої святині; просять не ходити по храму під час читання Євангелія; не радять прибулим покидати храм, доки вони не прикладуться до хреста у руках священика і не закриються Царські врата.

         Часто ті, котрі стоять за козацькими спинами впевнені, що знають порядок служби і поводження у храмі. Але щоб у цьому бути впевненими, потрібно не штовхатися, не говорити, не обговорювати вчинки інших, а більше мовчати, молитися та поклонятися святиням храму.

         Коли козаки заходять до храму, то часто прикладаються до багатьох святинь, адже не знають від якої ікони до них прийде Божа Благодать. Козакам, як представникам воїнства Христового,доводиться одночасно нести козацький послух із забезпечення відповідного релігійного порядку, сповідуватися та причащатися святих Таїнств. Козацька служба не закінчується цілуванням Хреста і закриванням царських врат. Козаки, як люди набожні й служиві, часто не знають чи скоро навідаються до храму, в якому здійснювали свій релігійний послух. Не знають також і того, що з ними може статися в цю чи іншу мить, а тому мають традицію наприкінці служби прощатися з усіма святинями, котрі находяться у даній церковній обителі.         Козаки переконані в тому, що коли вони до чи після молебню неспішно прикладаються до святинь, то  тоді невідворотно отримують значно більше Божої благодаті аніж під час непотрібної спішності та штовханини, що невідворотно викликає негативні оцінки інших віруючих, відволікає від церковної служби, на яку прийшли.

         Козаки й берегині гарно справилися зі своїми службовими обов’язками, за що отримали схвальні відгуки від священиків і численних прихожан Української православної Церкви.

Прес-центр Сумської паланки

МГО «Козацтво Запорозьке»

  • IMG_2559
  • IMG_2562
  • IMG_2572
  • IMG_2618
  • IMG_2634
  • IMG_2640
  • IMG_2645
  • IMG_2656

 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить