ВІДЗНАЧЕННЯ ДНЯ МОРСЬКОЇ ПІХОТИ УКРАЇНИ В КОЗАЦЬКОМУ МІСТІ СУМИ

Автор: иерей Максим Райков вкл. .

 

    Символічним днем професійного свята – Дня морської піхоти України – є 16 листопада 1993 року.

У цей день під час складання військової присяги на вірність народу України особовим складом 4 окремої бригади морської піхоти ВМС України, мешканці селища Кизилташ (Феодосія-13, Автономна республіка Крим) вперше почули слова клятви морського піхотинця України.      За традицією, напередодні Клятви,  майбутні морські піхотинці проходили важке випробування. Новобранці виконували складні тактичні завдання та вправи: ведення бою у засаді та наступі, рейдові дії. Під час таких завдань вони висаджувалися на берег з моря, здійснювали великі за протяжністю марш-кидки, відбивали напад умовного противника, виконували парашутні стрибки та бойові стрільби, проходили нелегку смугу перешкод. Морським піхотинцям доводилося діяти в умовах задимленої місцевості, долати значні навантаження на межі людських сил, доводячи собі і своїм старшим колегам, що вони мають право носити чорний берет.
    Сучасна клятва морського піхотинця України базується на ратній звитязі й дотриманні принципів козацького  побратимства: «… Я ніколи не порушу статутних правил взаємовідносин, не підведу й не покину в біді своїх товаришів по зброї, надам, кому потрібно, допомогу. Буду витривалим, морально стійким і нестиму на своїх плечах будь-який тягар військової служби. Готовий довести, що я – добре підготовлений морський піхотинець України, спадкоємець доблесті та честі Славетних захисників Вітчизни, – Запорозького козацтва… Морський піхотинець ніколи не здається до полону, не залишає полеглого товариша на поталу ворогу. Я готовий виявити всю свою стійкість при виконанні завдання, яке буде поставлено перед мною та виконувати його до кінця, навіть, якщо серед живих залишусь один…».
    Тут доречним буде навести цитату виписки з указу Катерини ІІ від 12 жовтня 1770 року про нагородження кошового отамана Петра Калнишевського та запорозьку старшину золотими медалями за участь у війні проти Туреччини: «… за собственноручным ЕИВ подписанием… о всемилостивейшем пожаловании золотыми медалями с портретом ЕИВ: 1-й – за отлично храбрыя противу неприятеля поступки и особливое к службе усердие Войска Запорожского кошеваго Кальнишевъскаго, осыпанного брилиантами, да того ж Войска старшин обозного Павла Головатова, писаря Ивана Глобы, есавулов Сидора Белого, Андрея Бурнаса и Андрея Порохни, Макара Ногая, Андрея Лукъянова, Сафрона Чернаго, Филипа Стегаила, Лукъяна Великого, Андрея Насакина, Алексея Черного…» [Російський державний військово-історичний архів, м. Москва, Російська Федерація. – Ф. 13. – Оп. 1 – 107. – Св. 120. – Спр. 64. – Арк. 160-160 зв. Оригінал].
    Слід зосередити увагу на тому, що у вище зазначеному указі Катерина ІІ відзначила золотою медаллю, усипану діамантами,  кошового отамана Війська Запорозького Петра Калнишевського, а також золотими медалями – дванадцять його старшин за відмінно хоробрі поступки та особливу до служби старанність. У цей же час Дмитра Суліна, полковника Донського війська вона відмічає тільки за хоробрі і відмінні поступки, а Даніла Краснощокова, похідного полковника Донського війська – за хоробрі поступки.
    Отже, Катерина ІІ по-особливому цінувала козаків Запорозької Січі, ставила їх на перше місце з поміж інших козацьких військ, щедро відзначала їх за вірність, досвідченість, мужність, рішучість, відчайдушну хоробрість, а заодно й ненавиділа та остерігалася за виняткову нескореність, волелюбність, жертовність та відданість рідному народу…
    Винятковою риторикою, дипломатичними здібностями, ратною й трудовою звитягою, вболіванням за віру православну, будівництво храмів і церковних шкіл вирізнявся святий праведний Петро Калнишевський – останній кошовий отаман Запорозької Січі. На його честь у місті Суми козаками Сумської паланки Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» закладено й доглянуто міський Козацький сквер, встановлено пам’ятний знак, біля якого щорічно на День Покрова Пресвятої Богородиці та День українського козацтва проводиться обласний мітинг-реквієм.
    Тож, 16 листопада, в День морської піхоти України, офіцерський склад козаків і морських піхотинців зібрався біля пам’ятного знаку святому праведному Петру Калнишевському, щоб вшанувати його ратну звитягу та захист віри православної покладанням квітів та нахилом прапорів Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» і Спілки морських піхотинців України.
    У військових підрозділах морської піхоти Військово-морських військ Збройних Сил України шанують військову звитягу гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, який з молодих років брав участь у всіх морських походах під проводом Самійла Кішки, виявляв рідкісну мужність, непоборний дух, зрілість і сміливість розуму. Він сам шукав небезпек і завжди перемагав.
    Подібно Петру Конашевичу-Сагайдачному діють сьогодні морські піхотинці у зоні бойових дій на сході України. Вони з честю виконують надзвичайно складні бойові завдання, отримуючи перемоги. Серед них – і члени Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке». Тож, козаки з радістю прийняли від морського піхотинця підполковника Андрія Вовка міні-прапори морської піхоти України. На малиновому бойовому прапорі зображена емблема морського піхотинця з гаслом «Вірний завжди», а на прапорі Спілки морських піхотинців України над емблемою викарбуване гасло «Там де ми, там – перемога!».
    За святковим столом  звучали тости, в яких славилися героїчні вчинки сучасних воїнів бригад морської піхоти України, обговорювалися проблеми військово-патріотичного виховання робітничої, студентської, учнівської молоді, її підготовки до служби в елітних підрозділах Збройних Сил України, а також сумісна участь у широкомасштабних державних заходах.


Генерал-командор Віктор Лях,
отаман Сумської паланки
МГО «Козацтво Запорозьке»

  • 2016-12-18_00-07-39_IMG_6336
  • 2016-12-18_00-15-20_IMG_6349
  • 2016-12-18_00-18-39_IMG_6358
  • 2016-12-18_00-22-49_IMG_6377
  • 2016-12-20_20-01-01_IMG_6412

 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить