Навчання козачат на лоні природи

Автор: иерей Максим Райков вкл. .

 

17 квітня 2018 року ми провели навчальні заняття за межами класної кімнати, у лісовому урочищі «Токарі», шляхом міжпредметної інтеграції.

Такі заняття передбачали закріплення та вдосконалення знань, умінь і навичок  з таких предметів як читання,  розвиток зв’язного мовлення,  фізична культура, природознавство, трудове навчання, а також фізичного та екологічне виховання учнів 1-В козацького класу. В очікуванні цікавих спостережень, діти ще в школі вигукували кричалку: «Гей, товаришу, вставай і за нами поспішай! Ти побачиш, як із рясту товстий джміль бере «податки», як запилюють квітки і комахи, і вітри». Така кричалка ілюструє непорушний зв’язок джмеля з цвітом рясту. Козачата також знали, що за давнім українським звичаєм, коли вперше людина приходила до весняного лісу і бачила ряст, то зривала його, кидала під ноги і топтала, промовляючи: "Топчу-топчу ряст, Бог здоров'я дасть", або "Топчу-топчу ряст, дай, Боже, діждати і на той рік топтати!», що означало прохання в Бога життя і здоров’я на цілий рік.
Діти ж не стали зривати й топтати  гарні весняні квіти. Вони стали милуватися ними й уважно стежити за джмелями, щоб і насправді побачити яким чином великі пухнасті комахи запилюють квіти та збирають податки за свою корисну і вкрай необхідну для рослини працю.
Однак дитині, як і необізнаному дорослому, дуже важко, а часто й неможливо самостійно помітити таке звичайне явище природи. Ним на поміч приходять козацькі наставники Віктор Лях і Ліна Крівшенко. Вони допомагають дітлахам ретельніше  обстежувати кожну квітку рослини, побачити на її шпорці отвір, зроблений джмелем. Таким чином комаха споживає квітковий нектар, а суцвіття запилює. Подібна інформація цікава дітям. Тепер вони самостійно намагаються відшукувати сліди життєдіяльності джмелів на інших квітках рясту. Такі дослідження не лише цікаві, а й корисні для дітей. Маленькі дослідники природи у процесі  активної пізнавальної діяльності  краще розуміють взаємозв’язки тваринного й рослинного світу.
    Відчуття радості відкриттів, пов’язаних із цвітінням рясту, змінює у дитини ставлення до квітучої рослини, сприяє баченню її краси й бажанню  подальшого збереження. Це ставлення переноситься й на інші рослини. Поведінка дитини різко змінюється в позитивний бік.
Тут же діти навчаються аргументовано вказувати на рослини, що запилюються вітром.
Та найбільш захопливе видовище створюють для дітей дятли. Вони і є справжніми, найбільш достовірними й незаперечними провісниками весни. Адже «діамантові намиста», якими дятли увінчують клени  наприкінці зими – найцікавіші об’єкти для дитячих спостережень. Ці об’єкти не приходиться довго шукати. Їх видно здалеку. Сіра кора клена під дятловим намистом стає настільки чорною, що дерево здається обгорілим (фото 8856 ). Цікавими будуть не тільки самі  об’єкти дитячого дослідження, а й  повідомлення педагога про процес їх утворення. Учитель, як правило, підводить дітей до такого почорнілого дерева  й пропонує обстежити його знизу доверху.  Діти помічають на «кордоні» чорного й сірого кольорів коричневі  заглибини. Учитель пояснює, що це ніщо інше, як «дятлове намисто», яким птах  окільцьовує стовбури кленів на початку сокоруху. Розповідає дітям про те, як почергово дятел продзьобує у стовбурі клену заглибини, а затим у такій же черзі випиває із них солодкий сік. Адже Віктор Лях часто спостерігав за такою роботою птаха. Бачив, як дятел переважно із південного боку стовбура клена починав продзьобувати кору. Закінчивши дзьобати перший отвір, починав через півтора-два сантиметри зліва довбати новий, потім – справа від першого…
Під час такої розповіді Віктор Васильович повідомляє козачатам, що й у природі, як у соціальному середовищі,  живі істоти допомагають виживати один одному. На дятлових намистах харчуються багато  птахів, які не відлітають у теплі краї, але  не можуть самотужки пробити кору, щоб поласувати цілющим кленовим соком. Цією солодкою рідиною харчуються метелики, мурашки, мухи, інша мошкара, яка у свою чергу приносить велику користь рослинам та є харчем для птахів.
У лісі можна спостерігати, як зволожені соком кленові стовбури облизують дикі кози й свині, як ласує ним куниця та білочка.
У весняному лісі козачата спостерігали за дятлами, пищухами, повзиками, синичками, чижами, метеликами, короїдами, першими гусеницями, джмелями, бджілками, сонечками… Дізналися, що у цей час у листяному лісі цвітуть пролісок, ряст, пшінка весняна. зірочник, медунка лікарська, а також про їхні цілющі властивості. Ознайомилися зі слідами життєдіяльності диких кіз, зайців і лисиць. Переконалися наскільки  важливою для лісових мешканців є водойма…
Враховуючи бажання козачат оволодіти прийомами лазіння по деревах, ми організували для них таке заняття. На початку ознайомили з правилами техніки безпеки. Навчили козачат підбирати для таких вправ здорові дерева. На них, як правило, міцно тримається кора, нема руйнівних грибів і сухих гілок… Спочатку показали дітям класичний спосіб лазіння по дереву. Кілька хлопчиків і дівчаток справилися з оволодінням таким старинним способом лазіння, однак для більшості з них це виявилося не під силу.
Другий спосіб – з використанням мотузки. Для цього необхідно мати до десяти прусиків (складену удвічі мотузку). Першим прусиком необхідно обхопити дерево на висоті 40 – 50 см і його ходовий кінець пропустити в петню. Таким чином на стовбурі дерева ми закріпили петлю, в яку можна поставити ногу, мов у стремено. Другим прусиком ми обхоплюємо дерево на відстані 30 см від першого і кріпимо петлю з протилежного боку стовбура. Подібним способом закріплюємо й інші петлі. За допомогою таких петель можна піднятися до потрібної нам висоти.
Оволодівши таким способом лазіння по дереву, згодом можна обходитися й двома прусиками. При цьому переносячи вагу тіла на одне стремено, необхідно нагнутися до другого і рукою підтягнути його вгору по стовбуру. Так можна залізти досить високо. Для цього потрібно одною рукою міцно триматися за стовбур дерева. З метою дотримання техніки безпеки й запобігання падінню необхідно мати страхувальний пояс.
Оволодіння вправами з лазіння по деревах мають велику користь для  дослідницької діяльності козачат. Тільки завдяки таких умінь, вони могли дослідити дупла удода, великої синиці, повзика.  Лазіння по деревах сприяє гарному фізичному зростанню молодших школярів. Адже при виконанні вправ з лазіння  беруть участь великі м'язові групи (спини, живота, ніг і рук). Ці вправи супроводжуються значно більшим фізичним напруженням, ніж інші основні рухи, і сприяють підвищенню фізіологічних функцій органів і систем дитини. Вправи з лазіння позитивно впливають на виховання сміливості, рішучості, спритності, координації рухів, допомагають перебороти відчуття страху перед висотою. І незаперечно вони мають велике прикладне значення у туристсько-екологічній діяльності учнів козацьких класів.
А ще козачата навчалися розпалювати безпечне для лісу вогнище, готувати на ньому смачну їжу, прибирати й облаштовувати місце відпочинку та грати у нові ігри екологічного змісту.
Цікаве й доступне для дитячого сприйняття навчання, тривала й активна діяльність на лоні природи має велике оздоровче значення, позитивно впливає на емоційний і загальний стан дитини.  І тут не потрібно нікого переконувати у тому, що формування здорової особистості є одним із головних завдань сучасної школи.
Прес-центр Сумської  паланки
МГО «Козацтво Запорозьке»

  • 2016-05-18_18-21-10_IMG_8717
  • 2016-05-18_18-21-35_IMG_8721
  • 2016-05-18_18-25-25_IMG_8725
  • 2016-05-18_18-31-20_IMG_8733
  • 2016-05-18_19-23-41_IMG_8745
  • 2016-05-18_19-24-54_IMG_8751
  • 2016-05-18_19-26-48_IMG_8762
  • 2016-05-18_19-30-03_IMG_8764
  • 2016-05-18_19-35-49_IMG_8790
  • 2016-05-18_20-23-43_IMG_8817
  • 2016-05-18_20-47-20_IMG_8820
  • 2016-05-18_20-57-54_IMG_8837
  • 2016-05-18_21-00-47_IMG_8856
  • 2016-05-18_21-18-57_IMG_8873
  • 2016-05-18_21-24-15_IMG_8882