Водохрещенські дії Сумських козаків

Автор: иерей Максим Райков вкл. .

 

Відзначаючи свято Водохрещення, козаки Сумської паланки Міжнародної громадської організації  «Козацтво Запорозьке», Сумського окремого Спасо-Преображенського козацького полку та кількох інших козацьких громад прийшли до Спасо-Преображенського кафедрального собору (других храмів і церков), щоб щиро помолитися на святковій літургії, сповідуватися та отримати причастя Святих Таїн. У їхньому козацькому житті Водохрещення є особливим святом.

Як правило, під час цього Великого свята чи в наступний день ними проводяться Водохрещенські козацькі Ради, підбиваються підсумки роботи й плануються важливі для козацької громади й Української Православної Церкви справи.

Життя Іісуса Христа для багатьох козаків Сумщини є винятковим прикладом служіння рідному народу, прояву до нього особистої мудрості й невичерпної любові. А ще на прикладі Іісуса козаки усвідомлюють особливе значення вияву скромності та поваги до людини, котра самовіддано ставиться до виконання своїх обов’язків… Так, коли Іоанн Предтеча виявив сумніви у своїй достойності хрестити Іісуса, то почув у відповідь: «…Так потрібно нам виконувати усяку правду» (тобто показувати приклад при виконанні всього, що є в Законі Божому). Таким чином Іісус Христос (у присутності багатьох людей на березі Іордану) виявив і смиренність, і скромність. Адже, ще будучи отроком, знав, що Він не просто людина, а Син Божий.

  Тож і козаки, наслідуючи Іісуса Христа, – напередодні та під час проведення значущих релігійних свят – стають рахманними і послушними, надійними помічниками священиків в організації й облаштуванні церковних і позацерковних заходів. Так, на Водохреща вони облаштовували місце для освячення води на березі річки Псел, місток і безпечне сходження в ополонку для занурення,  помост для проведення молебню, підносили сюди килими, незаперечно виконували багато інших важливих і дріб’язкових доручень церковнослужителів. Бо ж гарно усвідомлювали, що роблять це на корись Української Православної Церкви й православного люду, що мешкає у місті Суми.

Під час проведення літургії у Спасо-Преображенському кафедральному  соборіта освячення води на його території до козаків із численними запитаннями та своїми потребами підходили десятки людей. Козаки уважно вислуховували їх і неодмінно надавали їм інформаційні й інші послуги.

О 12.00 годинівід Спасо-Преображенського кафедрального  собору віряни рушили Хресним ходомна Йордан. Вони  пройшлися вулицею Героїв Сумщини до річки Псел. Йорданську  Хресну ходу очолили козаки Сумського окремого Спасо-Преображенського козацького полку, Сумської паланки Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» та Сумського гусарського полку. Вони несли Зірку, Хрест, Хоругви й були запорукою дотримання порядку і спокою прихожан. Під час цієї Йорданської ходи благочинний Сумського благочиння Миколи Смакоуз відзначив сотника Едуарда Козацького за зразкове виконання своїх обов’язків.

У Хресній ході на чолі з архієпископом Євлогієм  ішли священнослужителі кількох храмів Української Православної Церкви та дуже багато мирян. На місці здійснення освячення води річки Псла біля Харківського мосту зібралося кілька сотвірян. До них приєдналися численні учасники Хресної ходи й щільною громадою стали вздовж берега й  мосту. Тут було прорубано та прикрашено живими ялинками одну з найбільших ополонок. У кінці неї встановлено дерев’яний хрест.

Архієпископ Євлогій у співслужінні благочинного Миколи Смакоузата священиків кількох храмів здійснив молебень й Велике освячення води річки Псел. Випустив з рук кілька білих голубів.

Під час проведення церемонії освячення води, козаки помітили в небі багато омелюхів – гарних  північних птахів, що кілька днів тому завітали до славного козацького міста, привносячи радість Сумчанам з наближенням  Водохреща своїм ошатним «вбранням» і тихим чаруючим переспівом,  схожим на передзвін сріблястих дзвіночків. Чубаті рожево-груді птахи пробудили почуття краси, приємно торкнулися сердець і душ козаків – істинних знавців, цінителів  й охоронців природи.

І тоді здалося козакам, що саме з Божої ласки вони побачили й відчули таку непередбачену красу.

У цей день кілька сотень людей, серед яких було багато козаків і берегинь,  занурилися в холодну освячену воду. Омили свої тіла воістину цілющою водою. Звичайно ж, кожен, хто пірнав в ополонку, мали свої наміри: одні бажали зцілитися, очистити свою душу, розум, думки й тіло; другі – щоб рік жити в радості; треті – для підтримки традицій і випробування власної сили духу тощо. Усі вони отримали незгладиму радість і велике задоволення.

Варто зазначити, що враховуючи обставини, для забезпечення порядку, окрім козаків, достойно несли свою службу військові Національної Гвардії України, працівники Національної поліції, МНС, рятувальних служб.

Завдяки їх сумісних і злагоджених дій не було допущено жодного з правопорушень і свято пройшло на високому організаційному рівні та духовному піднесенні, за що козаки отримали подяку від благочинного Миколи Смакоуза.

Опісля Сумського Йордану козаки й козацькі берегині споживали проскуру – маленький прісний хлібець, освячений під час богослужіння. Проскура, як і вода, після молебну, стали святими. Тому козаки й берегині перш ніж спожити такі святині, виголошували молитву:

“Господи Боже мой, да будет дар Твой святый: просфора и святая Твоя вода во оставление грехов моих, в просвещение ума моего, во укрепление душевных и телесных сил моих, в покорение страстей и немощей моих по беспредельному милосердию Твоему, молитвами ПречистыяТвоеяМатере и всех святых Твоих. Аминь”.

Тільки після такої молитви вони з радістю вкушали проскуру, запиваючи її святою водою, отримуючи таким чином додаткове причастя Божої благодаті.

  Трішки стомлені, але все ж щасливі зайшли козаки до трапезної. Разом зі священиком прочитали молитви. Отець Сергій освятив скромно накриті столи. Тут у присутності священнослужителя проходило щире обговорення величного Водохрещенського свята, виголошувалися здравиці, лунали схвальні промови щодо сумісних дій козацьких громад й на честь окремо взятих козаків: генерал-хорунжого Дмитра Ганчука, командира І-го Сумського гусарського полку; козацького полковника Андрія Губіна, т.в.о. отамана Сумського окремого Спасо-Преображенського козацького полку; козацького полковника Олексія Панченка,військового старшини Петру Шпиленку, військовому старшині Олександру Разуменку, осавулу Дмитра Кириленка, вахмистра Миколи Мельника, козака Олександра Коротуна… Теплими словами згадували митрополита Луку: підтримували його ініціативи, спрямовані на налагодженняякісної взаємодії Козацтва з Українською Православною Церквою; розвиток козацьких організацій, їх ідейне й змістовне наповнення; духовне та фізичне виховання козацької молоді тощо.

  На останок зібралися у Спасо-Преображенському кафедральному соборі, де козацький священик протоієрей Георгій Бавикін вручив Грамоту підхорунжому Олегу Радченку у благословення за старанні труди на славу святої Церкви, вагомий особистий внесок у відродження Слобідського Козацтва, укріплення Державності, вірність козацьким звичаям, жертовне служіння на благо Православної вірі та процвітання Вітчизни.

ОтаманСумської паланки

МГО «Козацтво Запорозьке»,

генерал-командор Віктор Лях

  • 1-8
  • DSC_4289
  • DSC_4431
  • IMG_20180119_152917
  • IMG_2291Titul
  • IMG_7067
  • IMG_7094
  • IMG_7099
  • IMG_7104
  • IMG_7108
  • IMG_7111
  • IMG_7119
  • IMG_7134

 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить