РОЖДЕСТВЕНСКОЕ ПОСЛАНИЕ ВЫСОКОПРЕОСВЯЩЕННЕЙШОГО ЛУКИ, МИТРОПОЛИТА ЗАПОРОЖСКОГО И МЕЛИТОПОЛЬСКОГО ПАСТЫРЯМ, МОНАШЕСТВУ, КОЗАЧЕСТВУ И ВСЕМ БОГОЛЮБИВЫМ ЧАДАМ ЗАПОРОЖСКОЙ ЕПАРХИИ

Автор: иерей Максим Райков вкл. .

 

Нет спасения этому миру, если
в него не придёт Бог, и для
людей нет ни лекарства,
ни спасения,
если Бог не будет с нами. 

Святитель Николай (Велимирович), Сербский

Незаметно пролетел, пробежал, минул ещё один год Божьей Благости, и вот снова к нам, возлюбленные о Господе братья и сёстры, пришёл светлый день Рождества Христова.

Более чем две тысячи лет человечество отмечает этот великий Праздник, но увы, многие из тех, кто празднует, до конца не осознают всей важности и смысла этого уникального в истории рода людского события. Между тем, дорогие мои, Рождество нашего Спасителя для каждого человека имеет огромное, превосходящее всякое понимание значение. «В этот день Бог стал человеком, чтобы человек стал богом – сказал некогда святитель Афанасий Александрийский, и далее продолжил: «Спаситель вочеловечением явил сугубое человеколюбие, и тем, что уничтожил в нас смерть и обновил нас, и тем, что, будучи непознан и невидим, явил Себя в делах и показал, что Он – Отчее Слово, Вождь и Царь вселенной. Погиб бы тогда род человеческий, если бы Владыка и Спаситель всех, Сын Божий, не пришел положить конец смерти».

Все мы люди, все имеем одну и ту же человеческую природу, которая, несмотря на то, что сотворена по образу и подобию Божьему, всё же была испорчена и искажена грехом наших прародителей. Кто-то, возможно, подумает: «ну почему в церкви всегда говорят об этом грехе? Ведь это было так давно! Вот я, например, нормальный человек, и нет во мне никакого первородного греха!». Но давайте посмотрим правде в глаза: бывает ли такое, что мы не можем справиться со своими грехами, не можем преодолеть греховное искушение? Бывает! Сколько раз мы пытались сами себя поставить в рамки благочестия, исправить свою нерадивую в духовном плане жизнь? Много раз, но всё без особого успеха. Кто из нас не испытывал острых моментов отчаяния и уныния, кто не переживал чувств гнева и раздражения? Думаю, нет таких людей. Всё это, а равно и многое другое, есть ясное свидетельство действия в нас первородного греха. Мало того, к этому греху мы неустанно добавляем и свои личные грехи.

Хорошо, если человек имеет смелость признаться в собственной греховности, прежде всего, себе самому. А сколько людей вот так ежедневно мечутся, как затравленные, бросаются из одной крайности в другую, увлекаются несбыточными мечтами, побеждаются нечистыми желаниями, не понимая, даже не стараясь понять причины таких страданий и нестроений.

Праздник Рождества Христова есть праздник освящения нашей человеческой природы. Задумаемся хоть на минуту: Бог, Всевышний Творец и Промыслитель мира, приклонив небеса, сошёл на землю, принял человеческую плоть, стал Таким же, как и каждый из нас, только не причастным греху.

Христос родился в тёмной, холодной, смрадной пещере, и пусть каждый из нас сравнит свою душу с этой пещерой, в которой жил скот, ибо внутри каждого из нас всегда есть место для духовной грязи и нечистоты. Так что же мешает нам впустить в свою душу Родившегося днесь Христа-Бога? Он уже пришёл, Он здесь, Он тихо и кротко стучится в дверь нашей души и просит разрешения войти. Горе тому человеку, кто не услышит, не примет этот стук, эту просьбу. Так распахнём же наши души и сердца навстречу Родившемуся Богомладенцу! Распахнём, отказавшись от грехов, покаявшись и примирившись, простив друг другу и забыв все мнимые и явные обиды.

Снова и снова спешу поздравить всех и каждого из вас, дорогие моему архипастырскому сердцу жители Богом хранимой Запорожской земли, со светлым Праздником Рождества Христова!

Желаю, чтобы духовная радость сего великого дня коснулась сердец ваших, и да озарятся они непреходящим светом, осиявшим некогда убогий Вифлеемский вертеп. Пусть Христос – Солнце Правды, прогонит с нашей боголюбивой и многострадальной украинской земли тьму злобы и ненависти, мрак расколов и лжеучений, и да воцарятся здесь истинная и твёрдая вера, нерушимая христианская надежда и искренняя и нелицемерная любовь. С праздником, дорогие мои!

«Христос рождается – славьте! Христос с небес – встречайте!»
«С нами Бог! И есть, и будет!»
Божией милостью, смиренный

Митрополит Запорожский и Мелитопольский
Рождество Христово
2017/2018 г., град Запорожье

 

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ ВИСОКОПРЕОСВЯЩІННІШОГО ЛУКИ, МИТРОПОЛИТА ЗАПОРІЗЬКОГО І МЕЛІТОПОЛЬСЬКОГО ПАСТИРЯМ, ЧЕРНЕЦТВУ, КОЗАЦТВУ ТА ВСІМ БОГОЛЮБИВИМ ЧАДАМ ЗАПОРІЗЬКОЇ ЄПАРХІЇ

Немає спасіння цьому світу, якщо
в нього не приходить Бог, і для
людей немає ані ліків, ані
спасіння, якщо Бог не буде з нами.

Святий Николай (Велимірович), Сербський

Непомітно пролетів, пробіг, минув ще один рік Божої благості, і ось знову до нас, улюблені у Господі брати і сїстри, прийшов світлий день Різдва Христового.

Більше двох тисяч років люди відзначають цей великий Праздник, але, на жаль, багато хто з тих, хто святкує, до кінця не усвідомлюють всю важливість і сенс цього унікального в історії роду людського події. Між тим, дорогі мої, Різдво нашого Спасителя для кожної людини має величезне, таке, що перевищує будь-яке розуміння значення. «В цей день Бог став людиною, щоб людина стала богом» – сказав колись святитель Афанасій Александрійський, і далі продовжив: «Спаситель своїм втіленням у людину явив нам велике людинолюбство, й тим, що знищив у нас смерть й оновивши нас, й тим, що будучи невпізнаним й невидимим, явив Себе у справах та показав що Він є Слово Отця, Вождь та Цар всесвіту. Загинув би рід людський, аби Владика та Спаситель усіх, Син Божий не прийшов, аби покласти кінець смерті».

Усі ми є людьми, всі маємо одну й ту ж саму людську природу, яка, незважаючи на те, що створена за образом та подобою Божому, все одно була зіпсована та спотворена гріхом наших прабатьків. Можливо, хтось думає: «Ну чому у церквах завжди говорять про цей гріх? Це ж було так давно! Ось я, наприклад, нормальна людина, і немає в мені ніякого первородного гріха!». Але давайте подивимося правді в очі: хіба не буває так, що ми не можемо впоратися зі своїми гріхами, не можемо подолати гріховну спокусу? Буває! Скільки разів ми намагалися самі себе поставити в рамки благочестя, виправити своє недбале в духовному плані життя? Багато разів, але все без особливого успіху. Хто з нас не переживав гострих моментів відчаю і смутку, хто не відчував почуття гніву та роздратування? Думаю, немає таких людей. Все це, а також і багато чого іншого, є ясним свідчення дії в нас первородного гріха. Крім того, до цього гріху ми невпинно додаємо і свої особисті гріхи.

Добре, якщо людина має сміливість визнати свою власну гріховність, зізнатися в ній, перш за все, самій собі. А скільки людей ось так щодня не мають спокою, наче зацьковані, кидаються з однієї крайності в іншу, захоплюються нездійсненними мріями, зазнають поразки від нечистих бажань, не лише не розуміючи, а й навіть не намагаючись зрозуміти причини таких страждань та негараздів.

Праздник Різдва Христового є свято освячення нашої людської природи. Замислимось бодай на хвилину: Бог, Всевишній Творець і Промислитель світу, приклонивши небеса, зійшов на землю, прийняв людську плоть, став таким самим, як і кожен з нас, тільки непричетним гріху.

Христос народився у темній, холодній, сморідній печері, і хай кожен з нас порівняє свою душу з цією печерою, в якій мешкала худоба, бо всередині кожного з нас завжди є місце для духовного бруду та нечистоти. Що ж заважає нам впустити в душу Христа-Бога, Який народився сьогодні? Він вже прийшов, Він тут, Він тихо і лагідно стукає у двері нашої душі і просить дозволу ввійти. Горе тій людині, яка не чує, не прийме цього стуку, цього прохання. Розкриймо ж наші душі й серця назустріч Народженому Богонемовляті! Розкриймо, відмовившись від гріхів, розкаявшись та примирившись, простивши одне одному й забувши усі уявні та явні обиди.

Знову і знову поспішаю поздоровити всіх і кожного з вас, дорогі моєму архипастирському серцю мешіканці Богом береженої Запорізької землі, зі світлим святом Різдва Христового!

Бажаю, аби духовна радість цього великого дня торкнулася ваших сердець, і нехай вони будуть осяяні незмінним світлом, яке просвітило колись вбогий віфлеємський вертеп. Нехай Христос – Сонце Правди, прожене з нашої боголюбивої та багатостраждальної української землі пітьму злоби та ненависті, темряву розколів та лжеучень, та нехай запанує тут істинна і тверда віра, непохитна християнська надія та щира і нелицемерна любов. Зі святом вас, дорогі мої!

«Христос рождається – славте! Христос з небес – зустрічайте»!
«З нами Бог! І є, і буде!»

Божою милістю, смиренний
Митрополит Запорізький і Мелітопольський

Різдво Христове
2017/2018 р., м.Запоріжжя

 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить