Участь козачат у морально-психологічній реабілітації бійців Третього дивізіону 27 реактивної артилерійської бригади.

Автор: иерей Максим Райков вкл. .

 

14 жовтня козачата КУ Сумська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №  25 м. Суми завітали до ІІІ-го дивізіону військової частини пп В 1060 з тим, щоб привітати командирів і солдат з Днем захисника України.

         Адже саме у цій військовій частині служить один з любимих наставників козачат – молодший сержант Михайло Лойко, заступник командира взводу 9-ї батареї, батько козача Валерії Лойко.  У цій батареї служив і гідно виконував свої обов’язки Почесний громадянин м. Суми, молодший сержант Олексій Калюжний, який загинув 3 вересня 2014 року під час обстрілу. Його портрет на мармуровій дошці вмонтовано на стелі пам’яті КУ  ССШ І-ІІІ ст. № 25, до якої козачата завжди кладуть живі квіти, перш ніж здійснити добрі суспільно корисні справи.

         Делегацію дорослих і козачат до військової частини очолили генерал-полковник Віктор Лях – отаман Сумської паланки МГО «Козацтво Запорозьке», берегиня Ліна Крівшенко – перша вчителька козачат та Світлана Немченко –класний керівник 5-В козацького класу. У селі Великі Будки Недригайлівського району їх зустрічали і супроводжували майор Юрій Герасимчук, заступник командира третього дивізіону та старший лейтенант Олег Отич, заступник командира батареї морально-психологічного забезпечення. У ході зустрічі були обговорені питання взаємодії Сумської паланки МГО «Козацтво Запорозьке» і ІІІ-го реактивно-артилерійського дивізіону зрозв’язання проблем військово-патріотичного виховання учнів козацьких класів та оптимальної організації ротації особового складу ІІІ-го дивізіону.

         Нещодавно славних захисників України вивели із зони антитерористичної операції Луганського напрямку, де вони здійснювали бойове чергування з листопаду 2016 по жовтень 2017 року. Дивізіон знаходився в основному резерві Генерального штабу Збройних Сил України. Із січня 2016 року не брав участі у бойових діях. Згідно Мінських домовленостей тяжка артилерія калібру понад 100 мм була відведена від лінії бойових дій на відстань 70 км.

Однак командир дивізіону підполковник Андрій Скляр постійно вимагав від офіцерів, сержантів і рядових забезпечення готовності до виконання наказу Генерального штабу Збройних Сил України із здійснення залпового вогню.

         Тож бойове чергування вимагало від бійців миттєвої готовності до ведення вогню, а отже потребувало постійної напруги фізичних і психічних зусиль. Під час такого чергування здійснювалося обслуговування бойової техніки в польових умовах за будь-якої погоди. Важко приховувати, що наші  бойові машини старі, у них часто виникають поломки, а солдати мають швидко лагодити й утримувати бойову та обслуговуючу техніку у належному стані. А ще від них вимагалося виконання обов’язків внутрішньої служби: несіння нарядів, варт тощо. Проводилося багато виснажливих тренувань з бойової підготовки, інших чоловічих випробувань, у процесі яких відпрацьовувалися солдатський професіоналізм, виховувалися справжні бійцівські  якості, серед яких і готовність пожертвувати життям заради майбутнього України.

         У зоні проведення антитерористичної операції особовий склад у переважній більшості жив у наметах. Один з підрозділів мешкав у двоповерховому будинку, який був наданий місцевим лісництвом. У цьому будинку солдати за свій рахунок придбали та встановили бойлер, телевізор, комп’ютер, підвели інтернет, щоб не бути повністю відірваними від світу й позбавленими цівілізації. Згодом спорудили баню.

Слід зазначити, що напружене життя чоловіків, що вимагало повного самообслуговування та супроводжувалося з очікуваними ризиками, помітно позначалося на поведінці захисників України. У більшості наших захисників виникали почуття видимого протиріччя. Так, з одного боку у них зростала впевненість у своїх силах, відчуття своєї боєготовності, здатності  виживати в надважких умовах бойових дій, що значно підвищувало їх соціальний статус в очах співвітчизників і викликало обоюдну радість.  З іншого боку – засмучувало, адже воїнам ставало важко змиритися з цивільною розхлябаністю населення, в якій часто відсутня чоловіча зібраність, відповідальність за свої обов’язки, що починало дратувати гартованих бійців.

Так чи інакше солдати й офіцери починали потребувати відповідної реабілітації звідновлення свого морально-психологічного стану. З цієї та багатьох інших причин дивізіон і був виведений із зони антитерористичної операції й повернутий на Сумщину для тривалого відпочинку.

У процесі такого відпочинку буде проходити відновлення боєздатності й доукомплектування військових підрозділів, організована ротація особового складу (тобто надання відпусток, здійснення звільнень та мобілізації).

Третій реактивно-артилерійський дивізіон унікальний тим, що він одночасно силами трьох батарей успішно виконував завдання у 3-х оперативно-тактичних угрупуваннях: «Луганськ – Донецьк – Маріуполь». Багато з бійців офіцерського й рядового складу відзначено відомчими й державними нагородами.

Кімнати бувшої Велико-Бубнівської школи, в яких  оселилися солдати й офіцери, не були придатні для житла. Та вже за кілька днів вони встановили у кожній з них солдатські буржуйки. Обладнали душ і банно-пральний комплекс.

У батальйоні в переважній більшості служать 30 – 40-річні чоловіки. Майже всі вони одружені. Враховуючи зрілість і відповідальність особового складу, для нормалізації їх морально-психологічного стану й відновлення гарного самопочуття офіцерів, сержантів і рядових почали відпускати для відвідування родин.

Немалу роль у такій реабілітації відіграла й наша дитяча козацька чота імені святого праведного Петра Калнишевського. До того ж – з першої й до останньої хвилини зустрічі. Воїнів приємно здивували діти в камуфляжних одностроях з козацькими шевронами і відповідною виправкою.

Вразила зворушлива зустріч маленької берегінечки Валерії Лойко зі своїм татусем. Сержантам і солдатам сподобалася зацікавленість козачат їхньою індивідуальною зброєю. Залюбки фотографувалися з майбутніми захисниками України Показували їм кімнати відпочинку та сну, розповідали про буденне солдатське життя, ратну й трудову звитягу захисників України. З багатьма сержантами козачата спілкувалися наодинці. Скільки зворушливого й цікавого про сучасні військові протистояння дізналися малі козаки.

В актовій залі козачата виступили перед воїнами зі змістовною концертною програмою до якої ввійшли хорові козацькі пісні з демонстрацією танців і вправ, міні-вистави, хорові вигуки, бойові гасла та заклики, вірші, гуморески, хорові вітання особового складу з Днем захисника України тощо.

Козачат віддячили гучними оплесками, згущеним молоком і вівсяним печивом, пригостили солдатським обідом. Влаштували для них заняття з розборки та зборки автоматів Калашникова. Показали їм парк військової техніки, а козачата залюбки повторили тут окремі номери своєї концертної програми просто неба – тепер вже для військових, котрі стояли на варті. Десятки учнівських запитань, десятки серйозних, жартівливих і дотепних відповідей досвідчених воїнів, сміх дорослих і дітей, схвильовані обличчя молодої генерації та рано посивілих ветеранів реактивно-артилерійського дивізіону стали в День захисника України справжнім святом і гарною релаксацією для контрактників Збройних Сил України, незабутнім уроком мужності для козачат – майбутніх захисників Вітчизни.

генерал-полковник Віктор Лях,

отаман Сумської паланки МГО КЗ

  • IMG_6391
  • IMG_6396
  • IMG_6402
  • IMG_6416
  • IMG_6425
  • IMG_6432
  • IMG_6443
  • IMG_6449
  • IMG_6456
  • IMG_6464
  • IMG_6511
  • IMG_6531
  • IMG_6554
  • IMG_6572
  • IMG_6585
  • IMG_6592
  • IMG_6595
  • IMG_6601

 

 

 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить