АРТУР, ХРЕЩЕНИЙ АНДРІЄМ – НАВІКИ В СЕРЦЯХ ПОБРАТИМІВ

Автор: иерей Максим Райков вкл. .

 

АРТУР, ХРЕЩЕНИЙ АНДРІЄМ – НАВІКИ В СЕРЦЯХ ПОБРАТИМІВ

1 березня 2017 року військові й козацькі побратими та друзі провели в останній шлях 24 річного Артура Абрамітова – гранатометника 15-го окремого мотопіхотного батальйону «Суми». Боєць добровільно пішов відстоювати цілісність нашої держави. 30  березня 2016 року він підписав контракт на службу у Збройних Силах України.

27.02.2017 року в інтернет-новинах Сумщини з’явилося повідомлення: «Військовослужбовець знаходився на бойовому чергуванні. Був проведений обстріл із мінометів калібру 82 і 120 мм, РПГ та стрілецької зброї. Під час обстрілу Артур отримав поранення, несумісні з життям». Скупе лаконічне військове повідомлення пекучим болем пройшло через серця козаків і друзів, з котрими боєць пліч-о-пліч крокував стезями життя.

Артур народився 15 липня 1992 року. Охрестили немовля у Центральному Спасо-Преображенському кафедральному соборі. При хрещенні він отримавім’я Андрій.

Артур був єдиним сином у родині. Зростав здоровим і життєрадісним. З дитинства мріяв стати гарним футболістом і залюбки займався спортом.

Було у майбутнього захисника України ще одне захоплення – козацтво. До лав Сумської паланки Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» Артур вступив у 2007 році, навчаючись у 9-Г класі ЗОШ І-ІІІ ст. №18 м. Суми. Прислухався до розмов дорослих козаків, зацікавлено переймав їх досвід, вміння та навички. Згодом при школі було створено дієвий учнівський козацький підрозділ паланки, який очолив Марзпет Маргарян.

Джура Артур Абрамітов дуже пишався своїм першим козацьким званням. Брав активну участь у багатьох козацьких заходах. Не пройшло й року як заповзятого джуру знали чи не всі отамани дорослих структурних підрозділів паланки. Згодом Артур став першим помічником свого заставного і його кращим другом.

Учнівську козацьку заставу у складі заставного Марзпета Маргаряна та джур Артура Абрамітова, Бориса Березовчука, Дениса Ковальова, Павла Ситніка та Корнієнка Андрія ставили за приклад на багатьох Малих і Великих радах Сумської паланки МГО «Козацтво Запорозьке».

 

Джура Артур був душею зразкової учнівської козацької застави. За своє недовге життя він встиг зробити багато добрих справ як для Української Православної Церкви, у якій хрестився, так і для свого козацького міста, в якому щасливо жив, мужнів і так стрімко й радісно зростав.
Звичайно ж, доглядаючи за міським козацьким сквером імені Петра Калнишевського, Артур мріяв у майбутньому посидіти зі своїми друзями чи родиною у затишному затінку крислатої крони кремезного дерева, яке посадив у свої незабутні юнацькі роки.

Любив Артур милуватися чарівною красою Слобожанського краю, відпочивати з друзями на березі Псла, знаходити найгарніші куточки природи, очищати, прикрашати, облаштовувати їх і прокладати повз них цікаві козацькі маршрути для молодших козачат, а ще грати з ними в футбол. Не випадково у 2009 році він вступив до навчально-наукового інституту фізичної культури Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка. Артур став членом студентського козацького наукового товариства МГО «Козацтво Запорозьке». Зацікавлено займався вивченням й осучасненням бойової козацької спадщини. Брав активну участь у багатьох масових релігійних заходах, серед яких великі Хресні ходи та канонізація преподобних старців Серафіма, Андроніка, Серафіма у Різдва Пресвятої Богородиці Глинської Пустині.

15 жовтня 2010 року джурі Артуру Абрамітову за заслуги перед козацтвомбулоприсвоєнозвання значкового (старшого сержанта) та нагороджено Почесним знаком Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке», яким він завжди дорожив. Приймав участь у десятках козацьких заходів. Досить часто Артур діяв у повному складі своєї застави, яка на той час була кращою серед усіх студентських і учнівських козацьких громад.

12 жовтня 2012 року йому було присвоєно чергове звання – вістун (прапорщик).   Артур Юрійович із задоволенням відвідував краєзнавчі музеї  обласного центру, м. Ромни та с. Пустовійтівки. Черпав у них багато нової інформації про діяльність Петра Калнишевського. Відвідував  погранзаставу його імені. Напередодні державних, релігійних і козацьких урочистостей з охотою брав участь у належному облаштуванні пам’ятного  знаку Петра Калнишевського та стояв на чатах у перед час проведення різних свят.

12 липня 2014 року Артур Абрамітов отримав звання – чотар (старший прапорщик). Став ще більше часу віддавати козацтву.

Своїм незгасимим ентузіазмом Артур запалював інших. Був завжди цілеспрямованим, веселим і життєрадісним. Знав для чого жив і працював. Ніколи не залишався байдужим до порушення кордонівУкраїни.

Тож, 30 березня 2016 року він цілкомосмислено підписав контракт на службу у Збройних Силах України і був зарахований бійцем 15-го окремого мотопіхотного батальйону «Суми». Служив гранатометником. Гарно володів своєю зброєю. Під час бойових дій виявляв хоробрість, рішучість, витримку, стійкість, мужність і відвагу. 

За досить короткий час здобув повагу серед молодих і зрілих воїнів. За словами бійця Владислава Кузьменка «Артур став прикладом для наслідування. Ми добре знали один одного. Чотири місяці прожили в одній кімнаті. Він був дуже хоробрим і добрим воїном, а ще кращим – другом. Завжди надавав мені й іншим бійцям допомогу, а також підтримував морально. Він ніколи не боявся. У бою виявляв холоднокровність, а при жахливих обставинах – жартував. Завжди я бачив на його обличчі посмішку. Посмішка, спрямована на ворогів, була хижою. До друзів він посміхався так, що серце тануло. Ми довіряли йому й поважали за це».

Багато з бійців відзначають його життєрадісність і готовність прийти на допомогу. Так, наприклад,  Сергій Божко, розповів як «17 лютого його поранили і боєць Артур кинувся до нього й надав першу медичну допомогу та заспокоїв. Він умів заглянути в душу кожного бійця і завжди втихомирити його. Сам виглядав бадьорим і життєрадісним. Своєю позитивною енергетикою заряджав усіх своїх друзів і бійців мотопіхотного батальйону». 

Розповідаючи про Артура, командир 15-го окремого мотопіхотного батальйону «Суми» Олександр Мордванюк, насамперед відзначає такі його бійцівські якості як відважність, вправність та відданість військовій справі. Командир з помітним сумом говорив, що «є такі військовослужбовці, яких ніхто не помічає. Такі бійці тихо виконують свої обов’язки та накази командирів. Зовсім іншим був Артур Абрамітов. Завжди впевненим і веселим, готовим до виконання будь-якого завдання. Був абсолютно позитивним воїном. Він загинув від куль у бою – як герой, не ховаючись від ворога».

Про більш детальні обставини останніх хвилин життя говорить командир 2-ї мотопіхотної роти 15-го окремого мотопіхотного батальйону «Суми» Олег Кабанов: «У цей день відбулося  звичайне бойове зіткнення з противником. Артур знаходився  на бойовому чергуванні. Служив на посаді гранатометника. Його обов’язком був надійний захист блокпосту. Після того, як боєць влучно відпрацював гранатометом, по ньому відкрили вогонь з ворожих кулеметів і мінометів. На превеликий жаль ворог стріляв прицільно. Гранатометник Артуротримав поранення у голову і груди. Доставити до шпиталю не встигли».

Отже, до останньої хвилини життя виявляв безстрашність, незламність козацького духу та віру у правильність своїх дій.

Першого дня весни 2017 року в Спасо - Преображенськомукафедральному соборі Української Православної Церкви було звершено відспівування воїна АТО Артура Абрамітова. З благословення архієпископа Сумського і Охтирського Евлогія, богослужіння відправив благочиний Сумського міського церковного округу протоієрей Миколай Смакоуз у співслужінні голови Єпархіального відділу по роботі з військовими протоієрея Євгенія Феденка.

Представники обласної та міської влади, воїни, козаки, рідні, друзі й понадтисячусумчанприйшли, щоб помолитися за спокій душі новопреставленного воїна, хрещеного Андрієм.

Після чину відспівування протоієрей Євгеній Феденкосу проводив траурну процесію до Алеї Почесних громадян Центрального кладовища міста Суми.         Сумчани проводжали свого земляка-героя в останній шлях – до Бога – сльозами, добрими словами, квітами та оплесками, стоячи на колінах.

Важко змиритися з тим, що сталося. У голові одне важке й болюче питання: – Чи ж насправді загинув наш козак, – хоробрий і славний боєць 15-го окремого мотопіхотного батальйону «Суми»Артур Абрамітов?

– Ні! ­– захлинаються в німому крикові душі рідних і близьких Артура.

Переконані, що він житиме у серцях побратимів і друзів доти, доки нагадуватимуть про нього справи, які він разом з ними вершив. Сьогодні ж ми поділяємо біль і висловлюємо щире співчуття родині покійного.

Світла пам'ять про Героя назавжди залишиться в наших серцях.

Царствіє Тобі небесне, Артуре.

 

генерал-полковник Віктор Лях,

отаман Сумської паланки

МГО «Козацтво Запорозьке»

 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить